ШОКОЛАДНЫЕ КОНФЕТЫ

Появляется реклама шоколада в газетах и журналах, на афишах. В 1776 году Руссель ставит свое имя на коробках со своим шоколадом. И в XIX веке начинается массовое производство шоколада, кофейные деревья садят в Африке португальцы-колонизаторы.

В 1819 году швейцарцу Франсуа Луи Кайе удалось путем прессования порошка изготовить шоколад в виде плитки. За счет жирности порошка плитка созраняла форму и стала удобней в расфасовке. Шоколад продолжали растворять и пить жидким. Но многие начинали есть сами плитки в твердом состоянии. Плитки были пористыми и мало напоминали современный шоколад.
Уехав из Италии, Франсуа Луи создал первую шоколадную лавку Швейцарии недалеко от местечка Виви (Vevey).

1822 год. Возникает кризис в производстве шоколада. С одной стороны потребление возрастает, производственные мощности шоколадных фабрик и кустарных цехов увеличиваются, а качественного сырья уже становится недостаточно. Политическая неустойчивость и военная угроза в Латинской Америке мешают регулярным поставкам. Нещадно эксплуатируемые веками американские плантации какао-бобов вырождаются. Поэтому торговцы какао интенсивно ищут новые подходящие по климату регионы, чтобы выращивать драгоценное дерево. Такие места они находят в Южной Америке (Эквадор, Бразилия), в Азии (Индонезия) и Африке (Конго, Берег слоновой кости). Однако, потебуется много времени, чтобы заложить новые плантации.

 Вскоре голландец Конраад ван Хаутен делает революционное изобретение. Это стало переломным моментом в истории шоколада. Его пресс позволял отжимать излишнее масло из порошка какао, тогда он становился более рыхлым и легко растворялся в воде и молоке. Качество горячего напитка улучшилось. Одноко самым главным оказалось, что отжатое какао-масло имеет температуру твердения около 30 градусов. Добавка какао-масла в прежний порошковый шоколад позволила добиться его затвердения. Так появился современный твердый шоколад. В Англии фирма семьи Фрей первыми стали отливать плитки сначала кустарным ручным способом, затем механизированным.

Немецкий булочник Штольверк начинает кондитерский бизнес в 1839 году с изготовления шоколадных конфет, фигурных шоколадных плиток и пралине. Он первый стал использовать для отливки шоколадных плиток деревянные доски-формы, переделав для этого распространенные в ганзейских городах пряничные доски. Через много лет фабричка Штольверк превратилась в одну из крупнейших компаний Германии, выпускающую по сей день широкий ассортимент шоколадной продукции.

Началось массовое изготовление твердого шоколада разных форм и в других странах. В следующем году первые компактные шоколадные таблетки, пастилки и шоколадные фигуры произведены в Бельгии шоколадной компанией Berwaerts. Шоколад на этой фирме стал впервые отливаться в металлических формах.

1848 — с этого года практически одновременно во всех европейских странах перешли на рецептуру шоколада, которая используется до настоящего времени. В тертое какао с сахаром и ванилью добавляли 30-40% какао-масла и выпускали настоящий «твердый» шоколад. Споры кто первый изобрел эту рецептуру не затухают до сих пор. До этого времени твердый шоколад существовал в виде пористых пластин из прессованного порошка, которые потом растворяли в горячей воде или молоке для изготовления пенистого шоколадного напитка. Несомненно, что изобретение пресса для какао-масла явилось историческим прорывом в истории шоколада.

В Соединенных Штатах тоже изредка происходили поворотные для шоколада события. Американский торговец-кондитер Джирарделли (Ghirardelli), итальянского происхождения, часто путешествовал в Перу и начал экспортировать бобы какао в Сан-Франциско. В 1860 году Джирарделли изобрел способ обезжиривания какао-порошка фильтрационным способом. Это произошло случайно — один из его служащих оставил немного свежесмолотых какао-бобов в хлопковой сумке. Следующим утром Гирарделли обнаружил, что масло какао-порошка было поглощено сумкой и даже просочилось на пол. Гирарделли запатентовал способ обезжиривать какао-порошок с целью резкого улучшения его ратворимости в воде.

Однако этот патент принес мало пользы США. В Европе давно начали внедрять более перспективный гидравлический пресс для обезжиривания, а в Америке еще использовали менее эффективный метод фильтрации.

Швейцарский предприниматель Генри Нестле занимается разработкой новых молочных продуктов. Ему удается изобрести способ удаления жидкости из молока, что привело к созданию молочного порошка в 1867 году. Изобретение сухого молока имело большое значение для развития новых видов продовольствия.

Спустя 8 лет, Швейцарцу Даниелю Петеру приходит перспективная идея добавлять сухое молоко в шоколад, который он выпускал на своей шоколадной фабрике. После недолгих экспериментов был получен первый молочный шоколад.

1879 год — еще один швейцарский шоколадный фабрикант Рудольф Линд (Rudolphe Lindt ) изобретает первый станок для конширования. Этот технологический прием необходим для хорошей подготовки шоколадного сырья перед отливкой блоков или плиток. Аппарат для конширования часами вымешивает теплую шоколадную массу, а результате чего образуется густой насыщенный шоколад без комочков и без привкуса.

К началу XIX века многие европейские страны законодательно защищают качественный шоколад, поскольку он становится предметом массовых подделок. Начав с шоколада, правительства наиболее развитых европейских стран впервые начинают принимать меры по обеспечению безопасности и других продуктов питания. С тех пор безопасность питания и качество пищевого сырья в западноевропейских странах стоит на порядок выше, чем в развивающихся странах, в последствии странах социалистического лагеря, которые из-за бесчеловечного коммунистического режима на десятилетия отстали в технологическом развитии и безопасности продуктов питания.

Цены на два основных ингредиента шоколада — какао и сахар — стремительно падают. За последние 10 лет шоколад стал широко доступным не только представителям среднего коасса. Наблюдается рост потребителей шоколада по всему миру. Из-за возросшего потребления шоколада происходит постепенное удешевление массового производства. Американских плантаций стало нехватать. Производство какао-порошка переносится поближе к Европе — из Центральной Америки в Азию и Африку. В США и Европе начинается широкая индустриализация в производстве шоколада. Бельгия, Франция и Швейцария оказываются на острие инноваций со стремительным развитием производственных технологий.

В мире шоколада появляются большие имена и бренды: бельгийская фирма Callebaut и французская фирма Cacao Barry стали выпускать фирменный шоколад высшего качества специально для кондитеров. в Швейцарии объединились шоколадные фабрики Кохлера и Кайе, к ним примкнул Петер. Затем все это выкупила семья Нестле и образовался мощный концерн по производству всех типов плиточного шоколада. Еще можно упомянуть другие известные шоколадные фирмы, окрепшие в этот период: Neuhaus и Godiva в Бельгии, La Maison du Chocolat и Fauchon во Франции, Lindt, Suchard и Sprungli в Швейцарии.

Бельгийский фабрикант Жан Нейхауз, основатель знаменитой торговой марки Neuhaus, изобретает шоколадный корпус в 1912 году, который он заполняет пралине, различными кремами и ореховыми пастами. Так появились настоящие «бельгийские» шоколадные конфеты ручного изготовления.

1940 год. Благодаря дешевеющему сырью и эффективному производственному оборудованию, шоколад становится самым распространненным высококалорийным продуктом питания. Американская армия и некоторые европейские страны начинают использовать шоколад в повседневном рационе своих солдат.

Послевоенный период стал свидетелем невероятного роста потребления шоколада. Начались поставки шоколада из Европы в Азию и Африку. Ранее там шоколад практически не потребляли, но английские солдаты в Африке и американские в Азии щедро делились с местным населением, пайковым шоколадом. Естественно, это лакомство, ранее в этих местах неизвестное, очень нравилось не только детям, но и женщинам, которые часто предлагали себя за плитку шоколада.

1996 — В этом году произошло стратегическое объединение бельгийской компании «Кальбо» и французской компании «Какао Барри». В результате мощнейший концерн «Барри Кальбо» (Barry Callebaut) стал ведущим изготовителем самого лучшего профессионального шоколада в мире.

И в 21 веке шоколад остается чистым удовольствием, приносящим радость, потакание женским капризам и веселье детям, скорее всего, таким он останется для большинства людей во всем мире. И более того, помимо великолепного вкуса, шоколад будущего, возможно, будет обладать различными полезными для здоровья и целебными свойствами.

Интересные факты о шоколаде

Многих, наверное, волновал вопрос, почему шоколад бывает белого цвета. Основой шоколадной плитки, заставляющей ее держать форму, является какао-масло, которое имеет белый цвет. Добавляем в него сухое молоко и сахарную пудру и получаем белый по цвету шоколад. Темный же шоколад — это тоже какао-масло плюс какао-порошок, который и придает плитке темный цвет.

25-30% содержания в плитке какао-бобов свидетельствует о достаточно низком качестве данного шоколада, 35-40% характеризует шоколад среднего качества, 40-45% присутствует в продукте вполне хорошем, ну а содержание какао-бобов от 45 до 60% говорит само за себя — перед вами отличная шоколадка, которая пойдет вам на пользу.

Все современные шоколадные продукты содержат значительное количество сахара, этот факт частично объясняет зависимость от шоколада.

Рудольф Линд из Швейцарии начал добавлять немного какао масла при производстве шоколада, чтобы он был более гладким и блестящим. Какао масло тает при температуре 97 гр Ф, то есть при температуре человеческого тела. Поэтому шоколад тает во рту.

Как и другие сладкие продукты, шоколад стимулирует выделение эндорфинов, натуральных гормонов, которые дают нам ощущение счастья и благополучия.

В шоколаде содержится натуральный «наркотик любви». Триптофан — химикат, который мозг использует, чтобы сделать серотонин. Высокое содержание серотонина дает ощущение эйфории, даже экстаза — отсюда и появилось название наркотика «экстази», работа которого тоже заключается в подъеме уровня серотонина.

Ученые японского университета Осака уверяют, что шоколад предотвращает разрушение зубов. Оболочка какао бобов, из которых делают шоколад, содержит антибактериальное вещество, которое борется с зубным налетом. Эти оболочки обычно выбрасываются при производстве шоколада, но в будущем их можно добавлять в шоколад, чтобы сделать его более полезным для зубов.

Однако, ученые заключили, что анти-кариесовых способностей оболочек какао бобов не достаточно, чтобы нейтрализовать вред, нанесенный высоким содержанием сахара в шоколаде, так что шоколад не заменит зубную пасту в скором будущем.

Собаки и другие домашние животные, например, лошади, усваивают теобромин в шоколаде намного медленнее, чем люди. Безопасная доза для нас может быть ядовитой или даже смертельной для домашних любимцев, оказывая влияние на сердце, почки или центральную нервную систему.

В 1100-1200 годах до нашей эры люди Центральной Америки пили «шоколадное пиво», которое изготавливали из перебродивших плодов какао.

Теперь, когда вы в очередной раз возьмете в руку плитку шоколада, это будет для вас не только пустым поглощением любимого продукта, но и целым ворохом воспоминаний об истории этого волшебного изобретения. От древних племен — до средневековья, от мировой войны — до сегодняшнего дня.
Запись опубликована в рубрике История вещей с тэгами радость, шоколад. Создать закладку наpermalink. Trackback'и закрыты, но вы можетеоставить комментарий.

Цукерки))))))))))))))))))))))))

Майже з кожній країні в давні часи люди їли щось схоже на цукерки. При розкопках в Єгипті знайшли картинки й записи, що містили відомості про те, як виглядали цукерки і як їх готували.
У ті дні очищений цукор був невідомий людям, тому мед вживали як солодощі.
А головним компонентом цукерок в Єгипті були фініки.
У деяких країнах Сходу кожне плем'я мало свого кондитера і секретні рецепти. У цих регіонах мигдаль, мед і фіги довгий час використовувалися для приготування цукерок.
Існує давній римський рецепт, за яким горіхи й макові зерна варили з медом, потім все це перчили й посипали насінням кунжуту, що просочено медом. У результаті виходило щось схоже на нугу.
В Європі пили солодкий сироп, але він використовувався для того, щоб забивати неприємний смак ліків. Ніхто не задумувався про приготування цукерок.
Але коли в XVII столітті в Європі почала з'являтися велика кількість цукру з колоній, кондитерська справа стала ще одним видом мистецтва.

Французи зацукровували фрукти і розробляли нові рецепти. Один з них являв собою горіховий цукровий сироп, який називався «пролінгс».
У часи захоплення колоній і пізніше кленовий цукор, чорна патока й мед використовувалися у домашньому приготуванні цукерок. I наші прапрабабусі додавали корінь іриса й імбиреву глазур й отримували льодяники.
Головним компонентом, який використовується у великому виробництві цукерок є цукор з цукрової тростини або з цукрового буряку. Його змішують з кукурудзяним сиропом, кукурудзяним цукром, м'ятою, медом, мелісою й кленовим цукром. Після цього додається шоколад, фрукти, горіхи, яйця, молоко й молочні продукти, а також ванілін  і барвники. Деякі запахи беруться з натуральних джерел, таких, як ванілін, лимон, перечна м'ята, а інші отримують штучним шляхом.

Прогулянка планетою солодощів

Будинки та гойдалки, квіти, шафки, люстерка, вікна та посуд – усе з шоколаду!!! Ковзанка з карамелі, марципанові принци й принцеси, кошенята й цуцики – скидається на рай солодкоїжок.... Запитуєте мене, де це? На солодкій планеті! Та не поспішайте одягати скафандр і вмощуватися на борту космічного корабля. До цієї планети – рукою подати. А поведе вас туди директор центру солодкої декорації „Солодка планета” Людмила Валеріївна Бурмістрова.

– Людмило Валеріївно, розкажіть, будь ласка, як виникла ваша компанія і що саме ви робите.
– Підприємство розпочало свою діяльність зовсім недавно. Раніше діяльністю „Солодкої планети” було лише кондитерське виробництво, а приблизно рік тому розпочала роботу із декору. Аби полегшити працю кондитерів, ми виготовляємо шоколадні таблички з логотипами, візитки, тістечка з написами, шоколадні презенти – ми можемо розмістити на шоколаді будь-який текст, довільний малюнок, який забажає замовник. Це можуть бути й вітальні листівки із шоколаду, і запрошення на весілля. Крім того, ми виробляємо трансфери для шоколаду.

– А що таке трансфер?
– Трансфером називається плівка, на яку нанесено малюнок харчовими барвниками. З цієї плівки малюнок можна перенести на шоколад, на мастику і навіть на крем. Орнаментація може бути як типовою, так і індивідуальною. Також ми виробляємо пластичну масу для виготовлення декорів у вигляді квітів, фігурок, орнаментальних елементів, які розміщуються на кондитерських виробах поверх крему, пластичної маси чи збитих вершків. Раніше аналогічні послуги надавали лише закордонні компанії, на українському ринку це поки що новинка.

– Звідки з’явилася ідея такого виробництва?
– Я – кондитер, і декорувала власні вироби завжди. Ось і вирішила: чому б не допомогти й іншим кондитерам зекономити час.

– Для своєї продукції використовуєте вітчизняну сировину?
– Як вітчизняну, так і закордонну.

– А з яких саме країн?
– Наприклад, шоколадні декори ми виробляємо з високоякісного шоколаду німецького виробництва. Глазур’ю з Голландії нас забезпечує голландська фамільна компанія „Зееландія”. До слова, з цією компанією ми налагодили дуже приємну і плідну співпрацю. Компанія уже понад 100 років виробляє суміші для кондитерської та хлібопекарської галузей, має представництва у більш як 60 країнах світу. Вважаю „Зееландію” своїм ідейним наставником, натхненником.

– А чи багато підприємств в Україні виробляють декори? У чому ваша унікальність перед ними?
– Конкурентів поки що небагато, і працюють вони лише в плані декорів із шоколаду. Але обладнання і технології у нас інші, ми можемо багато чого зробити, що не може інший виробник подібної продукції. Також ми унікальні виробництвом трансферів. Українських виробників, наскільки мені відомо, поки що немає, ми єдині в Україні, хто розробляє „їстівні” трансфери. Трансфери привозять з Італії, з Франції.

– Чи виконуєте індивідуальні замовлення?
– Виконуємо як корпоративні, так і індивідуальні замовлення. – А рецептура у вас власна? – Так, власна. Усі рецептури розробляю я особисто, і затверджую також я. Мені подобається фантазувати.

– У чому особливість рецептур вашої продукції?
– Я прискіплива до підбору рецептів: шукаю, куштую, комбіную. Кожен рецепт проходить крізь мою душу. Я так багато про них думаю, що іноді ідеї нових рецептів приходять до мене уві сні. Кожен виріб по-своєму новий і цікавий. Не те, щоб у нас не було класики: класика є, але у кожен класичний варіант я вношу якусь родзинку. Часто буваю за кордоном, спілкуюся із колегами по фаху. Маю багато ідей щодо впровадження новинок, яких ще наразі немає у нас. В проектах назбиралося вже багато чого.

– Чи можна стверджувати, що Україна „відстає” від розробок європейських кондитерів?
– Трішечки відстає. Хоча б у тому самому декоруванні виробів: за кордоном майже усі кондитерські підприємства мають власні їстівні таблички, візитки з шоколаду. Та останнім часом в Україні зросло зацікавлення цією сферою.

– Яке кредо вашої фірми?
– Допомогти кожному кондитерові відкритися і показати все своє вміння. У цьому ми допомагаємо не лише нашими декорами, а й формами для випікання. Нам не шкода допомогти конкурентам, підказати, як краще. Ми – за те, щоб з’явилося якомога більше нових, цікавих кондитерів. Ми навіть проводимо курси для інших кондитерів.

– Чому ж навчаєте на курсах?
– Навчаємо новинок, які поки що недостатньо розповсюджені на нашому ринку і багатьом кондитерам невідомі взагалі. Це англійський стиль, більш популярний в Англії. Стали доступними форми, барвники, мастика. Ми навчаємо людей як зробити торт красивим, видовищним, елітним. Навчаємо, як працювати з карамеллю: від початкового етапу до скульптурного ліплення. Підказуємо нові ідеї для роботи із марципаном (марципан – це еластична маса на основі мигдалю).

– Скільки осіб може входити до вашої навчальної групи на курсах?
– Від однієї до чотирьох осіб. Із більшою кількістю мені просто складно впоратися, встигнути приділити усім увагу, дати вчасний і потрібний інструктаж.

– А чи легко розпочати такий, як у вас, бізнес?
– Тяжко. По-перше, потрібен чималий капітал для старту. Крім того, є деякі секрети, технологічні нюанси, до яких будь-яка людина просто так дійти не може. В Європі існує лише 6 фірм, котрі послуговуються такою ж технологію, як ми. Попри всі труднощі, вважаю, що „Солодка планета” стартувала вдало. Споживачеві ми сподобалися, наш продукт має попит незалежно від сезону.

Ольга Бучак
Лідія Дзюпіна

Що новенького?Що солоденького?

Аналіз ринку борошняних кондитерських виробів (печива, бісквітів та десертів) в Україні

Попит на кондитерські вироби прямо пропорційно залежить від  доходів населення. Що більше грошей у покупців, то більше ласощів вони купують, а отже – виробники пропонують дедалі більше різноманітних смачних виробів, здобуваючи симпатії покупців.

Після кризи

Ринок продуктів харчування відрізняється від інших найбільшою стабільністю попиту (люди їдять завжди і від цієї „звички” не відмовляються). Споживачами ринку продуктових товарів є усі без винятку мешканці нашої планети. Проте ринок кондитерських виробів – дещо специфічний. Печиво та цукерки – ласощі, а не їжа, тож їх продажі залежать від купівельної спроможності населення.
Після розпаду Радянського Союзу почалася криза практично у всіх галузях української промисловості. Не оминула вона й ринку кондитерських виробів. Криза полягала у зниженні купівельної спроможності населення, невисокій якості та недостатньому асортименті вітчизняної продукції.
Точкою відліку нової кондитерської епохи можна вважати 1997 рік, коли після шестирічного занепаду галузі (1990–1996 рр.) вітчизняні виробники зрештою почали конкурентну боротьбу на ринку, а згодом відбулася концентрація ринку з витісненням дрібних виробників.
Коштом іноземних інвесторів розгорнули масштабну діяльність такі компанії, як ВАТ „Крафт Фудз Україна” (м. Тростянець Сумської обл.) та “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” (м. Львів). На українських інвестиціях „піднімати” ринок почали кондитерська компанія “А.В.К.” (дві фабрики в Донецьку та по одній в Луганську та Мукачевому), концерн “Укрпромінвест” (Вінницька, Кременчуцька, Київська та Маріупольська кондитерські фабрики), а поряд із ними – власним коштом – ЗАТ “Одеса”, АТЗТ “Дніпропетровська кондитерська фабрика”, АТЗТ “Харківська бісквітна фабрика” та інші.

Асортимент

На вузькість асортименту печива на прилавках супермаркетів тепер ніхто не скаржиться: різновидів стільки, що споживач не встигає скуштувати одну новинку, як з’являється інша.

Генадій Сириця,
PR-менеджер ЗАТ "Житомирські ласощі"

Залежно від застосовуваної сировини, технології виробництва й властивостей одержуваного продукту кондитерські вироби поділяються на 2 основні групи: а) цукристі (карамель, цукерки, шоколад та вироби на основі какао-порошку, мармеладні вироби, халва й інші східні солодощі, ірис, драже); б) борошняні (печиво, пряники, крекери, галети, здобне печиво, вафлі, торти, тістечка, кекси тощо).

Без ГМО

Нещодавно кондитерська компанія «КОНТІ» оприлюднила свою позицію і навіть провела конференцію, присвячену темі генетично модифікованих організмів (ГМО).
ГМО – це живий організм, генотип якого був штучно змінений за допомогою методів генної інженерії. Такі зміни, як правило, здійснюються з науковою або господарською метою.
Ось приклади з американської практики: аби помідори та полуниця були морозостійкими, їм прищеплюють гени північних риб; щоб худоба швидше набирала вагу, їй вводять змінений гормон росту (але при цьому в молоці з’являються гормони, що викликають рак); аби соя не боялася гербіцидів, їй вводять гени петунії та деяких бактерій і вірусів.
Тема ГМО з кожним роком стає дедалі актуальнішою не лише в наукових колах, а й серед звичайного населення. Вчені досі не можуть дійти єдиної думки щодо того, чи небезпечне вживання ГМО для здоров’я людини і як трансгени можуть впливати на майбутні покоління.
Водночас на світовому ринку спостерігається тенденція до збільшення попиту на екологічно чисті продукти: споживачі більше приділяють увагу своєму здоров’ю і не бажають ним ризикувати.
Щодо позиції  «КОНТІ», то вона у цьому відношенні однозначна: поки біологічну нешкідливість генетично модифікованих організмів не буде повністю доведено, компанія не використовуватиме ГМО в своєму виробництві, аби не наражати на небезпеку здоров’я своїх споживачів.
Також «КОНТІ» вважає, що споживач задля власної безпеки має право отримати всю інформацію щодо складу продукту, який він придбав, його якості. І саме тому з червня 2008 року, не чекаючи врегулювання цього питання на законодавчому рівні, компанія прийняла рішення самостійно маркувати свою продукцію позначкою «Без ГМО».

Печиво голе, печиво одягнуте

Серед асортименту борошняних кондитерських виробів, які зараз можна придбати у магазині, є як вагове, так і фасоване печиво. У супермаркетах вагове печиво розфасовують по 200–300 г і обгортають поліетиленовою плівкою. За даними „ПАККО”, співвідношення продажів фасованого й вагового печива у супермаркетах становить 30 та 70% відповідно. Проте частка продажів поступово зменшується на користь фасованої продукції – станом на 2006 рік вагова продукція займала 78%. У Москві (де темпи розвитку ринку вищі, ніж у нас) обсяг фасованої продукції вже зараз перевищує обсяг вагової. За допомогою упакування  виробники досягають більшої впізнаваності своєї торговельної марки лояльність споживацької аудиторії до себе незважаючи на те, що наявність упакування та його якість позначаються на ціні продукції.

Професіонал солодких компліментів

Професіонал солодких компліментів Лідер столичного ринку хлібобулочних та кондитерських виробів ВАТ «Київхліб» виводить на солодкий ринок Києва нову торгову марку – «Марсель».
У грудні ТМ «Марсель» дебютує у VIP-роздробі столиці з лінійкою чудових бісквітних тортів з оригінальними назвами – «Панчо», «Крем-брюле», «Тірамісу».
За версією маркетологів ТМ «Марсель», лінійка тортів розрахована на споживацький сегмент «середній плюс» та має стати у нагоді як солодкий комплімент близьким людям.
Кондитери, в свою чергу, доклали всіх зусиль, аби теплі слова любові, поваги або подяки були підкреслені особливо смачним та вишуканим солодким подарунком.
Висока культура виробництва, контроль якості, робота за європейськими технологіями та сучасні інгредієнти, – усі ці складові успіху покликані задовольнити найвибагливішу споживацьку аудиторію.
І це ще не все! Шанувальники нової торгової марки мають шанс поїхати до Марселю. Здійснити чудову подорож до Франції зможе кожен, хто надішле sms-повідомлення на короткий номер, вказаний на фірмовому блістері будь-якого торта ТМ «Марсель», з 15 грудня до 15 січня 2009 року.
У перспективі під ТМ «Марсель» планується ви - пускати вишукані солодощі в європейському стилі: торти, тістечка тощо.
ТМ «Марсель» – справжній професіонал солодких компліментів!